Eksamen: PSP6066 | Semester: Vår 2024 | Varighet: 5 timer
Vekting: Lesing ca. 25 % | Skriving ca. 75 %
| # | Påstand | Svar | Forklaring |
|---|---|---|---|
| 1 | Michel Jacobi kom til Ukraina for å gjenopprette kulturarven. | Usant | Han kom for å redde det ukrainske økosystemet og husdyrtradisjoner («рятувати українську екосистему та традиції скотарства»), ikke kulturarven generelt. |
| 2 | Landbruksmaskiner kunne ikke fullstendig erstatte bøflene. | Sant | Teksten impliserer dette: folk byttet til kyr og maskiner, men bøflene hadde en unik rolle i økosystemet. |
| 3 | Bøflene ble upopulære fordi de ga lite melk. | Usant | Det var i kolkhosene (kollektivbrukene) bøflene sluttet å gi melk. De ble upopulære pga. kolkhos-systemet, ikke generelt. |
| 4 | I Tyskland er økoforholdene fra forfedrenes tid mye bedre bevart. | Usant | Michel sier det motsatte: «бо в Німеччині їх уже немає» (for i Tyskland finnes de ikke lenger). |
| 5 | Bøflene tilbringer sommeren på en fjellbeite (polonyna). | Sant | «На літо буйволи відправляються на полонину Пересліп» (Om sommeren drar bøflene til Pereslip-beitet). |
| 6 | Bøflene blir oftest syke av konsekvensene av forurensning. | Sant | Michel sier at bøflene har opptil 10 kilo plast i magen og «Буйволи хворіють тут саме від цього». |
| 7 | Bøffeloppdrett er Michels hovedinntekt. | Usant | Teksten sier «Розведення буйволів не можна назвати бізнесом» (kan ikke kalles business). Inntekten kommer fra melk og ost. |
| 8 | Michel mener prisene på lokalproduserte produkter er for lave. | Sant | Han sier «Селяни продають бринзу по 100 гривень. А має бути в два рази більше!» (Bør koste dobbelt). |
| 9 | Å kjøre til supermarkedet er et viktig bidrag til å bevare økologien. | Usant | Det er motsatt: å gå til det lokale markedet i stedet for å kjøre til supermarkedet reduserer karbonavtrykket. |
Повінь на Закарпатті: десятки будинків під водою
Учора, 15 червня, сильна злива спричинила масштабну повінь у Рахівському районі Закарпатської області. Рівень води в річці Тиса піднявся на три метри за кілька годин.
Вода затопила понад сорок будинків у селах Ясіня та Богдан. Людей евакуювали рятувальники на човнах. Більше двохсот мешканців були змушені покинути свої домівки. На щастя, ніхто серйозно не постраждав, але матеріальні збитки значні.
Місцеві фермери втратили врожай овочів та картоплі. Кілька доріг заблоковані, школу використовують як тимчасовий притулок для евакуйованих.
Рятувальні служби продовжують працювати на місці. Метеорологи попереджають, що дощі можуть тривати ще два дні. Влада закликає мешканців бути обережними та слідкувати за повідомленнями.
Цей вислів Роберта Свона влучно описує одну з найбільших проблем сучасності. Багато людей знають про екологічну кризу, але сподіваються, що хтось інший — уряд, великі компанії або вчені — вирішить проблему за них.
Однак зміни починаються з кожного з нас. Якщо кожна людина зменшить використання пластику, почне сортувати сміття та їздитиме на велосипеді замість автомобіля, це матиме величезний вплив.
Наприклад, у Норвегії багато людей здають пластикові пляшки на переробку. Це простий крок, але коли його роблять мільйони, результат вражаючий. Також Мішель Якобі, про якого ми читали, показує, що одна людина може змінити ситуацію.
На мою думку, головне — перестати чекати і почати діяти. Навіть маленькі вчинки мають значення. Наша планета — наша відповідальність.
| Overskrift | Avsnitt | Forklaring |
|---|---|---|
| Повернення додому | Avsnitt 1 | Handler om Yurkos ankomst til Ukraina fra USA og hans ønske om å vende «hjem». |
| Від мелодії до бандури | Avsnitt 2 | Forteller hvordan en melodi fra familiens samling inspirerte ham til å lære bandura. |
| Майстер на всі руки | Avsnitt 3 | Handler om at Yurko begynte å bygge sine egne instrumenter fordi han ikke hadde råd til å kjøpe. |
| Музей в самому серці кобзарства | Avsnitt 4 | Beskriver Yurkos plan om å opprette et kobzarmuseum på Poltavshchyna. |
| Здійснення мрії | Avsnitt 5 | Handler om festivalen «Древо роду кобзарського» som oppfyllelsen av hans drøm. |
Коли я була маленькою, бабуся часто розповідала мені історію про свою молодість в Україні. Найбільше мені запам'яталася розповідь про те, як вона та її сестра під час війни пішки долали десятки кілометрів, щоб дістатися до безпечного місця. Вони йшли вночі, несучи з собою лише невелику торбу з хлібом та родинну ікону.
Я пам'ятаю цю історію, бо вона показала мені, наскільки сильною та хороброю була моя бабуся. Кожного разу, коли вона розповідала цю історію, її очі наповнювалися сльозами, але голос залишався твердим. Ця розповідь навчила мене цінувати мирне життя, яке ми маємо сьогодні, і ніколи не скаржитися на дрібні проблеми.
Я глибоко переконана, що передача особистих історій наступним поколінням є надзвичайно важливою. По-перше, вони зберігають пам'ять про події, які підручники не можуть передати з такою емоційністю та деталями. По-друге, вони формують нашу ідентичність та зв'язок із родиною. Знаючи історії своїх предків, ми краще розуміємо, хто ми є і звідки прийшли. По-третє, ці історії вчать нас емпатії та стійкості, показуючи, як люди долали труднощі.
Саме через розповіді я відкрила для себе минуле. Бабуся розповідала про вишиванки, які вона вишивала, про святкування Різдва з дідухом та кутею, про пісні, які співали на вечорницях. Дідусь розповідав про своє село, про природу Карпат та традиції гуцулів. Ці живі голоси минулого створили для мене яскраву картину світу, якого я ніколи не бачила, але який назавжди став частиною моєї душі.